![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
achmeaЗнайшла папку з дуже ностальгічними для мене - і ще декого з фейсбучних і реальних друзів - світлинами з Кіпру. Моя перша поїздка на два місяці, з якої і почався мій роман з Островом Вічного Сонця!
І час року дійсно сонячний - травень і червень, найкращий час для знайомства з Кіпром.
1. Краєвид з балкону другого поверху нашої затишної віли - на наш не менш затишний газон.
2. Це мозаїчне серце знають, мабуть, 90% туристів, що зупиняються в туристичній зоні Лімасолу. Прикрашає собою популярну автобусну зупинку.
3. Кожного дня, а то й по декілька разів на день, повз будиночки повільно їздить відкритий фургон з поличками, заставленими корзинками та ящичками з фруктами. Голос водія гучно оголошує через динаміки: "Ааарбуз! Диняяяя!" (і ще щось, що ми не зрозуміли). Якщо швидко вийти, можна купити свіжі фрукти, не відходячи далеко від дивану. Щоправда, мені для смакування полуниць довелося лізти через бетонний паркан, що відгороджував наше подвір'я від вулиці.
4. Нема нічого кращого, ніж крижана пляшка місцевого пива "Keo" в кінці спекотного дня! Світле пиво не люблю, але "Кео" - то святе :)
5. Нічна прогулянка набережною. Зліва - море. Справа - апартаменти, що здаються. В сезон розлітаються, як гарячі пиріжки.
6. Дякую, подружко, зазавалений горизонт дуже чітку фотку :)
7. На Кіпрі всі пляжі муніципальні. Жоден готель чи ресторан не має права обгородити частину пляжу та пускати виключно своїх гостей. Тож вдень можна запросто прийти та влягтися на готельному пляжі, але не претендуючи на шезлонг, а вночі - фотографувати гарні тіні на стінах.
8. Такий затишний ресторанчик, і жодного гостя!.. Я теж так, примостилась чисто сфотографуватися.
9.
10. А це вже вид з вікна моєї кімнати. Гори і місто.
11. Те саме, ближче до заходу сонця.
12. Приморський променад Молос в Лімасолі по всій довжині прикрашений скульптурами різного авторства та ступеню чудернацькості. Ось, наприклад, мармурові яйця або композиція "Birth" скульптора Марії Кіпріану (Maria Kyprianou). Сфотографувати їх без людей нереально! Тут завжди повно народу, особливо дітей.
13. В коментарях до цієї світлини в Інстаграмі одна знайома написала: "Ти де, в раю?..". Я не сперечалася :)
14. Говоримо "Кіпр", маємо на увазі котиків. Говоримо "котики", маємо на увазі Кіпр. Їх тут повно, ходять де хочуть (навіть до будинків залазять), харчуються на смітниках рибних ресторанів та годівничках, які для них роблять на набережній, безконтрольно розмножуються... короче, живуть щасливим життям. Ось одна з наших постійних гостей. Дівчата назвали її Гатою (від ісп. gata - киця).
15. Ще один ракурс краєвиду з вікна кімнати, в якій завжди зупинялась під час перших візитів на Кіпр.
16. Вікно, насправді, не таке вже й велике. Це допомагає берегти тінь та прохолоду в приміщенні.
17. Ще одна чудова штука, якій треба повчитися для створення комфортного міста - безкоштовні громадські туалети по всій прибережній зоні. Ближче до центру вони серйозні, у вигляді одноповерхових будиночків або підземних кімнат. На безлюдних пляжах - біотуалети. Я забігала всередину, вони сухіші за пісок навколо та не пахнуть зовсім. Чи в них часто прибирають, чи ніхто в таку далечінь не заходить...
18. Височенних металевих парканів в три метри зростом тут нема навіть навколо дорогих будинків. Максимум - бетонна огорожа та густі кущі з квітами. І інтимно, і красиво.
19. Просто красива квітка :)
20. Від набережної в море часто йдуть волнорізи. З них зручно милуватися морем без перешкод у вигляді готелей в полі зору.
21. Пляжі в Лімасолі галькові (подекуди навіть кам'янисті) чи піщані. На галькових рідко хто лежить, хоча особисто я їх більше люблю, бо пісок не лізе у всі найпотаємніші місця типу внутрощів сумки.
22. Опунції тут просто розкішні! В висоту більші за людину.
23. Коли красиві квіти відживуть своє, зелені "бочечки" почервоніють та будуть готові до... смакування :)
Так, вони смачні, солодкуваті, але не приторні. Вперше спробувала завдяки дівчатам, які до мого приїзду зібрали цілий врожай з розкішної опунції неподалік від нашого будинку. В останні пару років бачу, що плоди опунції продаються у відділах екзотичних фруктів в супермаркетах.
24. Той ще фрукт - легендарний кіт Федя.
Місцевий альфа-кіт. Тут він ще нічого, пристойно виглядає. Зазвичай весь подертий у бійках, хутро стирчить шматками, частини тіла надкушені. До нас приходив від'їдатися та висипатися. Просочувався до будинку через найменшу шпарину у вікні. Якщо не відкривали двері чи вікна, нагло вимагав впустити. Одного разу тримали його в будинку та лікували, бо приповз ледве живий. Я ж кажу, легенда!..
25. А це його конкурент. Готовий до гриль-вечірки :)
26. Імені цієї соні я навіть не пам'ятаю...
27. Зате пам'ятаю про дні знижок на воду та пиво в місцевому супермаркеті :)
28. Вечори з кальяном у нас теж були. Не вдома, бо руки не доходили купити власну хуку.
29. Один раз пощастило сидіти поруч з дівоч-вечором. Ці дівчата вміють розважатися! :) Наречена - крайня зліва, з червоною стрічкою.
30.
31. Сподіваюсь, вона не проти цих фото.
32. Ще одне приємне знайомство - лічі. Вперше їла їх свіжими, не законсервованими в сиропі.
33. Крім гостьових котів, у нас були й інші домашні улюбленці - слимаки. Годували їх тим самим котячим кормом.
34. В Лімасолі тільки почали будувати високі багатоповерхівки, і то, в місцевому бізнес-центрі. В туристичному центрі все ще можна милуватися заходом сонця без перешкод.
35.
36. Незвичайний сувенір, який точно здивує, на відміну від чергового магнітика - восьминіг. Морепродукти на Кіпрі недорогі та свіжі. Звичайно, довезти їх до Києва такими же свіжими не вийде, тому дівчата їх варили зі спеціями, загортали у фольгу і так пакували в валізи. Особисто у мене сміливості не вистачило :)
37. Ну і продовжучи тему повернення на Батьківщину: арт-об'єкт "MIR ART" Даниїла Галкіна, що зустрічає біля виходу з терміналу D аеропорту Бориспіль.
Як пояснює автор, щоб побачити "Картину світу", потрібно заглянути в замкову щілину самого себе, тому що кожен з нас є частиною картини світу, що описує взаємини людини зі світом і самим собою.
Наостанок - відеоматеріали, що закільцюють мій пост, повернувши розмову до першої світлини (я теж схильна до концепцій).
Один з тих спогадів, які зараз викликають милування, хоча в процессі хотілося вбитися о платформу посеред двору - стрижка газону. Щоб не отримати штраф, це треба було робити регулярно. Найняти дядєчку, який все це зробить, ми жлобилися, тож брали до рук стару газонокосарку та тупі ножиці і займалися важкою фізичною справою на (ввечері вмикався полив). Чи доручали цю важливу справу чоловікам, що приїздили до нас у гості і навіть не підозрювали, що їх очікує крім жіночих обійм :)
Фільм "Газонокосильщик", частина ІІ.
Ну що, кому подати паперові хустинки для витирання сліз ностальгії?.. :)
І час року дійсно сонячний - травень і червень, найкращий час для знайомства з Кіпром.
1. Краєвид з балкону другого поверху нашої затишної віли - на наш не менш затишний газон.
2. Це мозаїчне серце знають, мабуть, 90% туристів, що зупиняються в туристичній зоні Лімасолу. Прикрашає собою популярну автобусну зупинку.
3. Кожного дня, а то й по декілька разів на день, повз будиночки повільно їздить відкритий фургон з поличками, заставленими корзинками та ящичками з фруктами. Голос водія гучно оголошує через динаміки: "Ааарбуз! Диняяяя!" (і ще щось, що ми не зрозуміли). Якщо швидко вийти, можна купити свіжі фрукти, не відходячи далеко від дивану. Щоправда, мені для смакування полуниць довелося лізти через бетонний паркан, що відгороджував наше подвір'я від вулиці.
4. Нема нічого кращого, ніж крижана пляшка місцевого пива "Keo" в кінці спекотного дня! Світле пиво не люблю, але "Кео" - то святе :)
5. Нічна прогулянка набережною. Зліва - море. Справа - апартаменти, що здаються. В сезон розлітаються, як гарячі пиріжки.
6. Дякую, подружко, за
7. На Кіпрі всі пляжі муніципальні. Жоден готель чи ресторан не має права обгородити частину пляжу та пускати виключно своїх гостей. Тож вдень можна запросто прийти та влягтися на готельному пляжі, але не претендуючи на шезлонг, а вночі - фотографувати гарні тіні на стінах.
8. Такий затишний ресторанчик, і жодного гостя!.. Я теж так, примостилась чисто сфотографуватися.
9.
10. А це вже вид з вікна моєї кімнати. Гори і місто.
11. Те саме, ближче до заходу сонця.
12. Приморський променад Молос в Лімасолі по всій довжині прикрашений скульптурами різного авторства та ступеню чудернацькості. Ось, наприклад, мармурові яйця або композиція "Birth" скульптора Марії Кіпріану (Maria Kyprianou). Сфотографувати їх без людей нереально! Тут завжди повно народу, особливо дітей.
13. В коментарях до цієї світлини в Інстаграмі одна знайома написала: "Ти де, в раю?..". Я не сперечалася :)
14. Говоримо "Кіпр", маємо на увазі котиків. Говоримо "котики", маємо на увазі Кіпр. Їх тут повно, ходять де хочуть (навіть до будинків залазять), харчуються на смітниках рибних ресторанів та годівничках, які для них роблять на набережній, безконтрольно розмножуються... короче, живуть щасливим життям. Ось одна з наших постійних гостей. Дівчата назвали її Гатою (від ісп. gata - киця).
15. Ще один ракурс краєвиду з вікна кімнати, в якій завжди зупинялась під час перших візитів на Кіпр.
16. Вікно, насправді, не таке вже й велике. Це допомагає берегти тінь та прохолоду в приміщенні.
17. Ще одна чудова штука, якій треба повчитися для створення комфортного міста - безкоштовні громадські туалети по всій прибережній зоні. Ближче до центру вони серйозні, у вигляді одноповерхових будиночків або підземних кімнат. На безлюдних пляжах - біотуалети. Я забігала всередину, вони сухіші за пісок навколо та не пахнуть зовсім. Чи в них часто прибирають, чи ніхто в таку далечінь не заходить...
18. Височенних металевих парканів в три метри зростом тут нема навіть навколо дорогих будинків. Максимум - бетонна огорожа та густі кущі з квітами. І інтимно, і красиво.
19. Просто красива квітка :)
20. Від набережної в море часто йдуть волнорізи. З них зручно милуватися морем без перешкод у вигляді готелей в полі зору.
21. Пляжі в Лімасолі галькові (подекуди навіть кам'янисті) чи піщані. На галькових рідко хто лежить, хоча особисто я їх більше люблю, бо пісок не лізе у всі найпотаємніші місця типу внутрощів сумки.
22. Опунції тут просто розкішні! В висоту більші за людину.
23. Коли красиві квіти відживуть своє, зелені "бочечки" почервоніють та будуть готові до... смакування :)
Так, вони смачні, солодкуваті, але не приторні. Вперше спробувала завдяки дівчатам, які до мого приїзду зібрали цілий врожай з розкішної опунції неподалік від нашого будинку. В останні пару років бачу, що плоди опунції продаються у відділах екзотичних фруктів в супермаркетах.
24. Той ще фрукт - легендарний кіт Федя.
Місцевий альфа-кіт. Тут він ще нічого, пристойно виглядає. Зазвичай весь подертий у бійках, хутро стирчить шматками, частини тіла надкушені. До нас приходив від'їдатися та висипатися. Просочувався до будинку через найменшу шпарину у вікні. Якщо не відкривали двері чи вікна, нагло вимагав впустити. Одного разу тримали його в будинку та лікували, бо приповз ледве живий. Я ж кажу, легенда!..
25. А це його конкурент. Готовий до гриль-вечірки :)
26. Імені цієї соні я навіть не пам'ятаю...
27. Зате пам'ятаю про дні знижок на воду та пиво в місцевому супермаркеті :)
28. Вечори з кальяном у нас теж були. Не вдома, бо руки не доходили купити власну хуку.
29. Один раз пощастило сидіти поруч з дівоч-вечором. Ці дівчата вміють розважатися! :) Наречена - крайня зліва, з червоною стрічкою.
30.
31. Сподіваюсь, вона не проти цих фото.
32. Ще одне приємне знайомство - лічі. Вперше їла їх свіжими, не законсервованими в сиропі.
33. Крім гостьових котів, у нас були й інші домашні улюбленці - слимаки. Годували їх тим самим котячим кормом.
34. В Лімасолі тільки почали будувати високі багатоповерхівки, і то, в місцевому бізнес-центрі. В туристичному центрі все ще можна милуватися заходом сонця без перешкод.
35.
36. Незвичайний сувенір, який точно здивує, на відміну від чергового магнітика - восьминіг. Морепродукти на Кіпрі недорогі та свіжі. Звичайно, довезти їх до Києва такими же свіжими не вийде, тому дівчата їх варили зі спеціями, загортали у фольгу і так пакували в валізи. Особисто у мене сміливості не вистачило :)
37. Ну і продовжучи тему повернення на Батьківщину: арт-об'єкт "MIR ART" Даниїла Галкіна, що зустрічає біля виходу з терміналу D аеропорту Бориспіль.
Як пояснює автор, щоб побачити "Картину світу", потрібно заглянути в замкову щілину самого себе, тому що кожен з нас є частиною картини світу, що описує взаємини людини зі світом і самим собою.
Наостанок - відеоматеріали, що закільцюють мій пост, повернувши розмову до першої світлини (я теж схильна до концепцій).
Один з тих спогадів, які зараз викликають милування, хоча в процессі хотілося вбитися о платформу посеред двору - стрижка газону. Щоб не отримати штраф, це треба було робити регулярно. Найняти дядєчку, який все це зробить, ми жлобилися, тож брали до рук стару газонокосарку та тупі ножиці і займалися важкою фізичною справою на (ввечері вмикався полив). Чи доручали цю важливу справу чоловікам, що приїздили до нас у гості і навіть не підозрювали, що їх очікує крім жіночих обійм :)
Фільм "Газонокосильщик", частина ІІ.
Ну що, кому подати паперові хустинки для витирання сліз ностальгії?.. :)
