We all have scars. We all have stories.

Як активний косметиколюб, якого хлібом не годуй - дай поговорити годинку-другу про баночки з кремами та пінками, часто зустрічаюсь з твердою впевненістю інших фанатів косметичного догляду за собою в тому, що чим дорожчий бренд, тим "дорожчий" і натуральніший склад косметики під цим брендом, і що це важка доля ніщебродських клієнтів "Зеленої Аптеки" і "Нівеї" носити на обличчі гліцерин, силікони, мінеральні масла, парабени і все інше, що всякими сумнівними "Екологіками" незаслужено названо ледве не отрутою для шкіри, а от в дорогих кремах виключно пилок з крилець фей, що живуть на південному схилі гори Фудзі, та екстракт рогу єдинорога, змолотий незайманими принцесами у першу місячну ніч.

Ну що ж, давайте швиденько подивимося в повні списки інгредієнтів двох дорогих кремів:

- швейцарського La Prairie:



- французького Sisley:


Я не буду зараз намагатися аналізувати ці формули, бо я не технолог і просто списку компонентів для цього недостатньо, і тим більше не впадатиму в екоголізм, повторюючи нісенітниці про те, що парабени викликають рак. Просто констатую: і в дорогих кремах за сотні доларів є гліцерин, мінеральна олія, повний комплект недорогих консервантів (парабенів), гіалуронова кислота (чия ефективність при нанесенні на шкіру дуже сумнівна), спирти і все інше, а натуральні компоненти, типу екстракту огірка чи кореня женьшеня, так само зустрічаються в двадцятигривневих кремах з нижньої полички супермаркету.

Справа рідко буває в компонентах.

Косметику La Prairie, доречі, дуже люблю.

Destino — анімаційна короткометражка, створена 2003 року компанією The Walt Disney Company. Унікальність Destino полягає в тому, що роботи над цією короткометражкою почалися аж 1945 року, за 58 років до кінцевого завершення роботи над проектом. У роботі над проектом співпрацювали американський аніматор Волт Дісней та іспанський художник Сальвадор Далі. До мультику увійшла музика, написана мексиканським автором пісень Армандом Домінґесом і виконана Дорою Луз. Цю короткометражку включили до Шоу анімаційних Шоу 2003 року. (звідси)

Цей мені прям чоловіка нагадує:



(фото чоловіка: тут)

Люцерн (нім. Luzern, фр. Lucerne) - місто Швейцарії, розташоване в центрі Швейцарського плато, столиця однойменного німецькомовного кантону Люцерн і адміністративного району Люцерн. Місто розташоване на березі озера Люцерн. У Люцерні розташований найбільший в Європі музей транспорту (перша частина мого посту про цей музей тут, частина друга тут). На честь Люцерна названий астероїд 1935 Lucerna, відкритий у 1973 році.

Особисто для мене Люцерн - друге улюблене місто Швейцарії (Цюрих поза конкуренції). Хоча воно дуже популярне серед туристів і завжди заповнене людьми, я, інтроверт, впадаю в стан якої безперервної медитації і відчуваю себе дуже спокійно та розслаблено. Саме цей стан спробую передати через світлини, які були зроблені у червні 2016 року під час нашої тижневої відпустки.

1. Перше, що бачиш, коли виходиш з сучасного вокзалу - окремі арочні ворота, єдина вціліла частина старого вокзалу, який згорів у 1971 році.



( +47 )

В проміжку між поїздками до Карпат ще раз помилуюся на власних фото гарною місциною, а саме - Яремче образця дворічної давнини (сумніваюся, що з тих пір багато що змінилося).

Яре́мче (до 2006 року — Яремча) — місто обласного підпорядкування в Україні, Івано-Франківській області. Найвідоміший кліматичний курорт Прикарпаття, туристичний центр Івано-Франківщини та цілої Гуцульщини; центр «зеленого» туризму Прикарпаття, також називають обличчям гірськолижної країни Буковель. Вважають, що першим поселився серед гір бідняк Ярема і від його імені пішла назва міста. (звідси)

Найактивніше життя у Яремче крутиться у туристичному центрі - сувенирному ринку, розташованому біля водоспаду Пробій. Кажуть, є другий ринок, дорожчий, який розташований біля автомобільного мосту, але я ніколи там не була. Цей, теоретично дешевший, відвідала цей ринок років десять назад, і маю сказати, що з тих пір мало що змінилося. Хіба що вишиванок зараз більше фабричного виробництва, з машинною вишивкою, а магнітики стали 3D. В іншому риночок цей виглядає як будь-який інший базар карпатських сувенірів, тільки що набагато більший і забитий народом під зав'язку, тож без зайвої потреби туди краще не соватися. Ми і не совалися, обмеживши свій візит любованням водоспадом з мосту та - несподівано для мене - добровільним банджі-джампінгом чоловіка над зеленими водами річки Прут.

Відео цієї екстримальної події буде в кінці посту, а зараз спокійна затравочка.

1. Місток над річкою Прут. Під ним - водоспад Пробій. За ним - вищезгаданий сувенірний ринок. На ньому - звичайна для Яремчі юрба.



( +11 фото і одне відео )

Ось така коротесенька прогулянка популярним туристичним місцем. Чи бували в Яремчі? Які сувеніри прикупили?

Если давно не видели плачущих мужиков - добро пожаловать на "Логан"! Я вполне серьезно: ближе к концу фильма и Логана половина мужской аудитории кинозала роняла свои скупые слезы одну за другой. Сосед справа в самый душевный момент громко сказал своей девушке: "Я еще не плачу, не плачу!", а через тридцать секунд уже вовсю шмыгал носом и прикрывался рукой. Девочки оглядывались друг на друга с сомнением.

А вот детей лучше оставить дома. Фильм вполне себе explicit version - никаких вам "о боже мой!..", и даже сиськи один раз показывают.



Сегодня была очередь женской половины зала - ходила на "Гірки Жнива". С первых же кадров пожалела, что накрасилась и не взяла салфетки...

Очень удачно подобрали актеров (за исключением, разве что, комиссара а-ля Джордж Майкл). Даже не сразу сообразила, что это вообще-то не украинские актеры - Наталка прямо украиночка-украиночка!.. - сидела и думала, а почему мне в начале так отчетливо видится обожаемая "Красная Шапочка" (2011), а это ж все он, Макс Айронс в красивом сельском обрамлении!

Уже после просмотра узнала, что фильм снимался в конце 2013 года, а последние кадры так и вовсе через два дня после триумфального побега Яныка, и тот самый "Джордж Майкл", он же Тамер Гассан впоследствие рассказывал, что некоторые члены команды (в том числе и он) очень переживали, поддерживали протесты и рвались присоединиться, но продюсеры не пускали.

Что касается критики, то фильм, конечно, не "Список Шиндлера", и даже не "Жизнь прекрасна", но он первый в своем роде, и как первый шаг на пути донесения до западной аудитории истории войны Украины против тоталитаризма очень даже хорош.

Сначала хотела разместить фотографии зимнего Киккоса в снегу, но кого сейчас удивишь снегом?.. Для понимания контраста лучше покажу, так сказать, обычное состояние монастыря - солнце, небо, свет и яркость - а уж потом зимнюю серость, которая тут не каждый год бывает.

Монастырь Киккос (Киккский монастырь, полное название Священный царский и ставропигиа́льный монастырь Ки́ккской иконы Божией Матери) - мужской монастырь Кипрской православной церкви, один из богатейших и известнейших монастырей Кипра. Основан примерно в конце ХΙ века византийским императором Алексеем I Комнином. Монастырь находится на высоте около 1140 метров над уровнем моря к западу от горной системы Троодос. В 1926 году в Киккском монастыре начал своё церковное восхождение Макариос, ставший впоследствии представителем Кипрской Церкви и первым президентом Кипра. На 2014 год в монастыре жили 25 насельников. Символом монастыря является пчела, как символ усердия, трудолюбия, бдительности и чистоты.

В монастыре не иссякает поток паломников из разных стран. Поездки организовавывают православные церкви, в том числе и напрямую из Киева. Монастырь открыт и для посещения туристами. Любое турагентство острова предложит экскурсию в Киккский монастырь по сходной цене в любое время года, за исключением, пожалуй, особенно морозных зимних дней, когда подъезды к монастырю могут быть засыпаны снегом. Если в кармане лежат права международного образца, вам, конечно, не составит никакого труда добраться до Киккоса на арендованом автомобиле.

GPS координаты автостоянки у входа в монастырь: 34.983105 32.741306

1. В центре монастыря расположен храм, внутри которого фотографировать нельзя. Зато никто не запретит снимать окружающие его тенистые галереи.



( +23 )

История этой достопримечательности довольно пикантна: как известно, богиня Афродита не страдала моногамностью и развлекалась не только с возлюбленным Дионисом, но и любым более-менее симпатичным мужчиной, и для освежения после, а иногда и во время любовных утех любила купаться в тени фигового дерева и зарослях папоротника, тем более, что вода в купальне дарила ей вечную молодость. И если есть заполняемая водой пещера в зарослях папоротника, почему бы не назвать её Купальней Афродиты и не разбить вокруг нее ботанический сад?..

Благодаря трепетному отношению киприотов к дорожным и туристическим знакам, поиск дороги к Купальне не составит труда, если вы за рулем собственного или арендованого авто. Например, выезжая из Лимассола, двигайтесь по хайвею в сторону Пафоса (Pafos), а заехав в город, высматривайте указатели на Полис (Polis), причем дорога будет уходить направо. Проехав изрядный кусок пути до Полиса, ищите указатель на Лачи (Latchi) и следуйте ему. Почти первый же указатель на Лачи будет сопровождаться и указателем "Baths of Aphrodite", а это как раз то, что мы ищем. На всякий случай, координаты автомобильной стоянки в двух шагах от входа: 35.056165 32.346419.

Как добраться общественным транспортом, понятия не имею, но отчаиваться рано: экскурсии на Купальню Афродиты за сравнительно небольшие деньги предлагают многие агентства и частные гиды. По слухам, зимой бывают даже бесплатные экскурсии от Кипрской Организации по Туризму.

Что касается сезона,то конечно, в жару рискуете умотаться еще до того, как войдете в ворота сада, так что если есть возможность выбрать, лучше запланировать поездку на середину весны или осени. Мы ездили в июне 2015 года на арендованой машине, это была конечная точка запланированной на целый день поездки, и пока доехали, кое-кто уже перестал получать всякое удовольствие от поездки.

Но начнем нашу маленькую виртуальную экскурсию.

1. Вход на территорию ботсада, в котором находится купальня, совершенно бесплатный. Пусть вас не пугают закрытые ворота - толкаете калитку и заходите.


( +19 )